• Главная
  • Що таке імпотенція у чоловіків і як її лікувати?

Що таке імпотенція у чоловіків і як її лікувати?

Імпотенція – страшний сон кожного чоловіка. Звідки вона береться й чи можна вирішити проблему? Розповідаємо в статті далі.

Імпотенція або еректильна дисфункція – це порушення здатності здійснити повноцінний статевий акт через фізіологічну нездатність пеніса приходити й перебувати в стані збудження протягом часу необхідного для статевого акту (коїтусу). Цей патологічний стан супроводжується зміною напруженості, форми й розміру статевого члена. Оскільки в більшості випадків спостерігається зниження якості ерекції, а не її повна відсутність, то термін «імпотенція» застосовується як найвищий ступінь еректильної дисфункції.

На сьогодні існує безліч засобів лікування цього порушення, вони діляться на дві основні групи: консервативні й оперативні способи терапії.

Оскільки у виникненні й підтримці ерекції залучені різні процеси, збій на будь-якому етапі може призвести до розвитку порушень. Діагноз «еректильна дисфункція» застосовується лише в тому випадку, якщо більше 25% статевих актів були невдалими.

Уроджена або первинна імпотенція зустрічається рідко й характеризується повною відсутністю ерекції протягом усього життя (внаслідок аномалії розвитку яєчок або статевого члена). Набута або вторинна імпотенція може розвитися під впливом безлічі факторів зміни способу життя або різних захворювань.

Так, достеменно відомо, що гіподинамія суттєво погіршує якість і тривалість ерекції, оскільки порушується локальний кровообіг і баланс відтоку/припливу крові до статевих органів. Також еректильна дисфункція може розвинутися на тлі психоемоційних і фізичних перевантажень, неконтрольованого приймання спортивних добавок (стероїдні анаболіки) або деяких ліків (нейролептики). Регулярні високі дози алкоголю здійснюють негативну дію на залози ендокринної системи (включаючи статеві), перешкоджаючи настанню ерекції.

Причини імпотенції

На відміну від факторів, що сприяють появі статевого безсилля, в основі механізму розвитку імпотенції лежать патологічні зміни на рівні роботи органа.

Здорова ерекція відбувається завдяки синтезу оксиду азоту (NO) ендотеліальними клітинами (шар тканини в артеріальній стінці). Ця речовина сприяє розслабленню м'язів судин, що приводить до їхнього розширення. По розширених судинах малого тазу кров досягає печеристих тіл, наповнюючи їх. У свою чергу, дрібні локальні венули скорочуються, перешкоджаючи відтоку крові й у такий спосіб підтримується збудження статевого члена.

Серед найпоширеніших причин виникнення еректильної дисфункції виділяють:

  • захворювання серцево-судинної системи (атеросклероз, ішемічна хвороба серця й ін.);
  • ендокринні розлади (цукровий діабет, тиреотоксикоз і ін.);
  • психічні порушення (клінічна депресія, астенія й ін.);
  • неврологічні хвороби (безсоння, хвороба Альцгеймера, пухлини нервової системи й ін.);
  • ураження печінки й печінкова недостатність (і як наслідок дефіцит синтезу попередника тестостерону);
  • захворювання органів урогенітального тракту (простатит, гіперплазія простати, орхіт, ниркова недостатність і ін.);
  • комбінація психогенних і фізіологічних факторів і ін.

Різні причини розвитку патології в результаті приводять до артеріальної або венозної недостатності, склерозування кавернозної тканини й запальних процесів, що перешкоджають виникненню, підтримці збудження й ерекції.

Імовірність появи порушення ерекції значно збільшується з віком, що пов'язано зі зниженням секреторної функції залоз організму, наявністю хронічних захворювань і прийманням лікарських препаратів, що їх усувають. Гіпотензивні препарати, заспокійливі або снодійні засоби впливають на частоту виникнення й підтримку порушення пеніса.

Які ознаки імпотенції?

Прояви еректильної дисфункції багато в чому залежать від природи причини виникнення патології. Так, судинні порушення часто викликають неконтрольований і несвоєчасний викид сім'яної рідини (еякуляція), а також призводять до неможливості утримання стійкого збудження пеніса. При цьому можуть бути збережені спонтанні ерекції.

Патологічні зміни нейрогенної природи провокують зниження ригідності (чутливість) органу й значно зменшують частоту виникнення ерекції.

Відсутність адекватної ерекції (у відповідь на стимуляцію) за наявності спонтанної свідчить про психогенний характер патології.

Органічне ураження призводить до відсутності як адекватної, так і спонтанної ерекції, і є найскладнішою клінічною ситуацією.

Таким чином, основними ознаками імпотенції є:

  • відсутність збудження або критичне зменшення його тривалості (зниження еректильної здатності);
  • відсутність спонтанних (ранкових і нічних) ерекцій;
  • передчасна еякуляція.

Насторожити й спонукати звернутися за кваліфікованою допомогою лікаря повинні й такі симптоми, як:

  • збільшення розміру статевого члена, але недостатнє для здійснення статевого акту;
  • спад напруги пеніса за відсутності еякуляції;
  • часті епізоди передчасної еякуляції в зрілих чоловіків;

статеве безсилля, викликане зниженням або відсутністю статевого потягу й ін.

Однак існує й ряд схожих ознак, поява яких не може свідчити про розвиток імпотенції. Їхній тимчасовий або закономірний характер опосередкований фізіологічними змінами функціонування чоловічого організму (курс приймання деяких препаратів, андропауза).

Отже, порушення ерекції, які не є імпотенцією – це:

  • погіршення якості або відсутність ерекції внаслідок надлишкової статевої активності (розвивається тимчасова резистентність до стимулів);
  • несвоєчасна еякуляція на тлі нерегулярного статевого життя;
  • поступове зниження ерекції за межами репродуктивного віку й ін.

Для того щоб об'єктивно оцінити небезпеку виниклих симптомів еректильної дисфункції, потрібно звернутися до профільного фахівця. Своєчасні діагностика й терапія дозволяють максимально швидко встановити природу й характер розладу, а також прискорити відновлення порушеної функції.

Який лікар лікує імпотенцію?

Оскільки в механізм розвитку імпотенції залучені процеси на різних рівнях (фізіологічний, психічний) найбільш результативне лікування досягається взаємодією фахівців у різних медичних галузях. У першу чергу рекомендується звернутися до терапевта для призначення комплексного обстеження роботи всіх систем організму.

Надалі доцільно записатися на консультацію в сексопатолога, особливо, якщо спостерігаються: порушення сім'явиверження й зниження лібідо.

У ситуаціях, коли еректильна дисфункція виникла без очевидних причин, необхідно відвідати лікаря-андролога. Цей фахівець призначає перелік досліджень для виявлення патологій чоловічої статевої системи, звичайно він включає ультразвуковий аналіз роботи нирок, простати та сім'яників. Базуючись на отриманих результатах, лікарем розробляється курс терапії для усунення хронічних захворювань статевих органів чоловіка, відновлення сексуальної й репродуктивної функцій.

Також у процесі діагностики й лікування імпотенції потрібно звернутися за кваліфікованою допомогою уролога, тому що порушення в роботі урогенітального тракту значно впливають на ерекцію. Дані про склад мікрофлори уретри, клінічних параметрах крові й сечі дозволяють визначити специфіку (інфекція, запалення й ін.) шляхи виникнення захворювання, а також розробити комплекс лікувальних заходів: консервативні препарати, фізіопроцедури й курс лікувальної фізкультури. Мультикомпонентний підхід до лікування суттєво підвищує його ефективність і прискорює одужання.

Симптомами для термінового звернення до уролога є:

  • болісні відчуття під час ерекції;
  • біль під час коїтусу;
  • наявність домішок крові в сім'яній рідині й ін.

Взаємодія з таким лікарем, як психотерапевт, дозволяє виявити психологічні труднощі, що призводять до складностей виникнення й підтримки стійкої ерекції. Стрес, фізичні перевантаження, порушення режиму роботи й відпочинку нерідко стають причиною еректильної дисфункції. Сеанси із психотерапевтом допомагають скорегувати тривоги й страхи перед можливою невдачею в процесі статевого акту, нормалізувати рівень агресії й подразнення за необхідності.

З чого почати лікування імпотенції?

Лікування імпотенції, як і будь-якого іншого захворювання, починається з відвідування лікаря, на прийомі в якого проводиться огляд пацієнта, аналіз скарг і анамнезу, а також призначається діагностика.

На етапі огляду оцінюється виразність вторинних статевих ознак, зовнішній стан яєчок і пеніса. Надалі збираються дані про наявність хронічних захворювань, про склад і тривалість приймання лікарських препаратів, про спосіб життя.

На підставі отриманої інформації лікар призначає методи діагностики, зазвичай вони включають:

  • загальний і розгорнутий аналіз крові й сечі;
  • дослідження секрету передміхурової залози;
  • гормональний профіль;
  • вазоактивний тест;
  • артеріографію та показники тиску крові в судинах пеніса;
  • біотезіометрію статевого члена (чутливість і іннервація);
  • психотести й ін.

Як лікують імпотенцію?

Результативний діагностичний пошук і виявлення причини розвитку імпотенції визначають успішність лікування захворювання. На сьогодні у терапії еректильної дисфункції ефективно поєднуються, як традиційні методи, так і новорозроблені способи лікування.

Серед класичних способів лікування імпотенції виділяють:

  • медикаментозний курс із застосуванням біостимуляторів, локальні мікроін'єкції вазоактивних препаратів, а також мазі, що містять речовини для розширення судин;
  • сеанси психотерапії;
  • вакуумно-констрикторну терапію, що передбачає застосування спеціальних обладнань, що нагнітають кров у пеніс. Викликана в такий спосіб ерекція утримується (близько 30 хвилин) за рахунок накладення на статевий член кільця, що перешкоджає венозному відтоку;
  • вправи для зміцнення м'язів промежини;
  • оперативне втручання під час порушення роботи клапанів вен або артеріального припливу до тканин пеніса.

Сучасними й популярними методами лікування імпотенції є ударно-хвильова і клітинна терапія.

Ударно-хвильовий метод заснований на властивості звукових хвиль збільшувати еластичність судин і стимулювати неоангіогенез (ріст нових судин). Через покращення локального кровопостачання, позитивна відповідь на лікування спостерігається вже після декількох сеансів терапії. Лікування за допомогою акустичних хвиль має довготривалий ефект і дозволяє скоротити приймання лікарських препаратів. Застосування цього методу не має протипоказань, безболісне й не викликає виникнення ускладнень.

Клітинна терапія базується на використанні власних елементів крові пацієнта. Уведення в організм спеціальним способом обробленого біоматеріалу сприяє заміщенню ушкодженої судинної тканини й синтезу нових судин. Завдяки тому, що нормалізується фізіологічний кровообіг органів малого тазу, забезпечується тривалий ефект поліпшення якості й стійкості ерекції.

Чи можна вилікувати імпотенцію народними засобами?

У випадку, якщо виникнення імпотенції не пов'язане з органічними ураженнями або наявністю хронічних захворювань, народні засоби можуть здійснити лікувальну дію.

Вміст високоактивних біологічних речовин і вітамінів, забезпечують активізацію кровопостачання статевого члена, заповнення дефіциту мікроелементів і нормалізацію психоемоційного фону. Однак, застосування фітонастоянок і трав'яних відварів обов'язково має проходити під наглядом і зі схвалення лікаря. Самолікування може викликати загострення наявних патологій або спричинити розвиток нових (алергічні реакції, погіршення роботи серцево-судинної системи, гіпервітаміноз і ін.). 

Яка різниця між простатитом і імпотенцією?

Простатит і імпотенція – це самостійні захворювання, однак наявність одного може спровокувати розвиток іншого.

Простатит або запалення передміхурової залози найчастіше викликається патогенними мікроорганізмами, але може розвинутися внаслідок зниження імунітету, гіподинамії або статевого утримання. Застій крові в органах малого тазу призводить до запального процесу в залозі, при якому може виникати еректильна дисфункція. Згідно зі статистикою ВООЗ, в 30% випадків при хронічному простатиті виникають проблеми з підтримкою ерекції й несвоєчасним сім'явиверженням.

Секрет передміхурової залози входить до складу сім'яної рідини, простата сприяє трансформації тестостерону з гормонів-попередників, вона розташована поблизу сечовипускного каналу, усі ці фактори свідчать про безумовний вплив здоров'я/захворювання простати на норму/дисфункцію ерекції статевого члена.

Загострення простатиту викликає ряд дискомфортних відчуттів (біль біля основи пеніса, в уретрі й в області мошонки) особливо під час еякуляції, що також не сприяє статевій активності.

Однак, наявність еректильної дисфункції або її крайнього ступеня – імпотенції, не вказує на розвиток запального процесу в передміхуровій залозі. Особливо, якщо порушення в сексуальній сфері мають тимчасовий характер (перевтома, стрес, дефіцит вітамінів і ін.) або викликані психогенними причинами.

За матерiалами onclinic.ua.

Комментарий

Запись на прием
Служба контроля качества