Чому я поправилась з віком? Чи потрібно худнути?

Чому з віком я набираю вагу? Як схуднути? Та чи потрібно це? Відповідаємо на розповсюджені питання про ожиріння.

Як зрозуміти, що моя вага у нормі?

Коротко. Потрібно розрахувати індекс маси тіла або виміряти окружність талії.

Найпростіший спосіб впевнитись, що вага тіла відповідає нормі – розрахувати індекс маси тіла (ІМТ). Для цього потрібно поділити масу тіла в кілограмах на зріст у метрах, зведений у квадрат. Наприклад, ваша вага складає 72 кг, а ріст – 1.78 м. Тоді формула виглядатиме так: ІМТ = 72/1.782. ІМТ = 22.7.

Цей метод підрахунку не підходить спортсменам з гіпертрофованими м’язами та вагітним, але для більшості людей отримане число індексу маси тіла буде точно свідчити про наявність або відсутність надлишкової жирової тканини.

Згідно класифікації Всесвітньої організації охорони здоров’я, норма для дорослих – 18.5–24.9 кг/м2. Якщо ви отримали результат в цих межах, значить ваша вага в нормі. Якщо отримане число більше, це може свідчити про надлишкову вагу тіла або одну із трьох ступенів ожиріння.

У дітей для виявлення цих станів також використовують показник індексу маси тіла, але його оцінюють (точніше, його стандартні відхилення) по перцентильним таблицям, відповідно, для дітей різного віку будуть різні стандарти. Важливе зауваження: якщо оцінюється ІМТ дитини до двох років, потрібно виміряти довжину її тіла, тобто зробити вимір, коли дитина лежить. Якщо дитина може стояти й не хоче лежати під час вимірювання, потрібно оцінити її ріст та додати 0.7 см.

Для визначення індексу маси тіла також має значення окружність талії: у дорослих це надійний показник вісцерального ожиріння (наявність жирової тканини біля внутрішніх органів та в самих органах). Норма у чоловіків – не більше 94–102 см, у жінок – 80–88 см. Різниця в цифрах обумовлена різними визначеннями метаболічного синдрому в інструкціях різних професійних асоціацій.

Для вимірювання окружності талії зробіть наступне:

  1. Найдіть збоку точку, яка знаходиться трішки вище тазової кістки.
  2. Оберніть вимірювальну стрічку навколо талії, стрічка повинна розміщуватись горизонтально.
  3. Видихніть (без зусиль, а як звичайно видихаєте) та виміряйте окружність талії.

Якщо ІМТ та окружність талії в нормі, але у вас є складки на шкірі – це не загроза здоров’ю. В такому випадку не потрібно стрімко худнути, але збалансоване харчування та регулярне фізичне навантаження підуть на користь.

З віком починаєш легше набирати вагу. Це нормально? Може щось зробити?  

Коротко. Це нормально, нічого особливого.

Дійсно, з віком люди схильні набирати вагу за рахунок жирової тканини. Але це не єдина причина. Відомо, наприклад, що з часом енергетичні витрати поступово зменшуються, тому що люди менше рухаються та втрачають м’язову тканину. Кожне десятиліття після 20 років метаболізм знижується приблизно на 2%. У жінок збільшення ваги тіла та зміни у перерозподілі жирової тканини часто відбуваються в період ранньої постменопаузи. Також на це впливають старіння яєчників та вік – фігура формується за типом яблука, а не груші. Це відображає збільшення обхвату талії внаслідок відкладання жирової тканини в черевній порожнині. 

Вага може змінюватися з віком, але важливо, щоб метаболічні параметри залишались в здорових межах. Для зменшення ризику розвитку хронічних неінфекційних захворювань не менш важливо мати в раціоні значну кількість їжі рослинного походження, вживати менше продуктів глибокої переробки, займатись фізичними навантаженнями та вдосталь спати. В будь-якому віці необхідно підтримувати енергетичний баланс – рівновагу між вжитою їжею та витраченими калоріями. Під час трапези важливо відчути насиченість, щоб вчасно зупинитися їсти. На жаль, для більшості людей це потребує значних ресурсів – фінансових, розумових та фізичних.

Наскільки шкідливо мати надлишкову вагу?

Коротко. Достатньо шкідливо.

Надлишок маси тіла та ожиріння – важливі фактори розвитку багатьох важких захворювань. Найголовніші загрози, які несе ожиріння, входять у поняття «метаболічний синдром». Він включає підвищення рівня цукру в крові (передвісник діабету 2-го типу), артеріального тиску, зниження рівня «хорошого» та підвищення «поганого» холестерину.

При значному ожирінні розвивається синдром апное уві сні: це храп та короткочасні зупинки дихання, які призводять до кисневого голодування. Все це підвищує ризик розвитку серцево-судинних захворювань та смерті. При надлишковій масі тіла та ожирінні частіше розвиваються захворювання суглобів, онкологічні патології, виникає «ожиріння печінки» або жировий гепатоз, при якому в печінці виникає запалення тканин.

У чоловіків знижується рівень тестостерону – чим більша ступінь ожиріння, тим нижче рівень гормону в крові. У жінок ожиріння може призвести до різноманітних гінекологічних проблем, знижується здатність до зачаття дитини та підвищуються ризики ускладнень під час вагітності.

Чому надлишкова вага стає проблемою для великої кількості людей? Достатньо ж не вживати прості вуглеводи та не переїдати

Коротко. Все набагато складніше, ніж може здатися на перший погляд.

Регулювання маси тіла та харчова поведінка влаштовані складно – ми до сих пір відкриваємо нові механізми роботи на рівні сигнальних молекул та структур мозку. Чесно кажучи, поки недостатньо медичних знань для ефективного лікування ожиріння.

Незважаючи на це, кожен місяць з’являється нова революційна дієта, а в книжкових магазинах полиці завалені літературою про схуднення. Однак ці книжки не вирішують проблем: ми точно знаємо, що універсальних рішень не існує, саме тому потрібно розбиратись з особливостями харчової поведінки кожної людини. Звички, зокрема харчові, – це сформовані нейронні зв’язки у головному мозку. Вони не руйнуються просто так. Наприклад, якщо з дитинства вас змушували їсти, використовували їжу для емоційної регуляції або як нагороду, цей досвід залишається з вами. Коли людина звикла за допомогою їжі (не обов’язково солодкої) пригнічувати негативні відчуття, наприклад, тривогу, занепокоєння або смуток, вона просто так не перестане переїдати. Людині потрібно навчитися керувати емоціями іншими способами.

Що стосується зменшення кількості простих вуглеводів в раціоні, то вони містяться в молоці й фруктах. І перше, і друге відноситься до рекомендацій по здоровому харчуванню. В більшості випадків люди не можуть довго обмежувати себе в їжі та виключати цілі групи продуктів. Тому такий підхід вважається нестійким – він не допоможе підтримувати адекватне харчування протягом життя.

Як діабет пов’язаний з ожирінням

З усіх видів діабету частіше за все зустрічається цукровий діабет 2-го типу (захворювання, при якому тканини стають нечутливими до інсуліну – гормону, який допомагає джерелу енергії глюкозі потрапити до клітин). Його розповсюдженість зростає разом із «епідемією» ожиріння (в світі стає все більше людей з ожирінням. Але, суворо кажучи, це важко назвати епідемією: традиційно під епідемією розуміють розповсюдження захворювань, які мають певного збудника). Ендокринологи жартують про те, що 90% пацієнтів із діабетом другого типу – це пацієнти з ожирінням, а решта – люди з іншими типами діабету, яким неправильно встановили діагноз. Однак в цьому жарті є частка правди.

Діабет не викликає ожиріння (але неправильне лікування може до нього призвести). Навпаки, один із характерних симптомів підвищення рівня цукру в крові – втрата ваги. А якщо у людини є надлишковий жир, то це підвищує й ризик розвитку діабету 2-го типу. Але не всі люди з ожирінням хворіють діабетом, тому не можна прирівнювати надлишкову вагу до цієї патології. Ризики стають вище з віком, якщо у родичів наявний діабет 2-го типу, при низькому фізичному навантаженні й палінні.

Якщо у людини з ожирінням виник цукровий діабет 2-го типу, то в деяких випадках можна досягти ремісії – ситуації, коли організм може підтримувати нормальний рівень глюкози в крові без лікування. Але для цього потрібно схуднути. Такий сценарій вірогідний при невеликому стажі класичного діабету 2-го типу. Однак мова йде про ремісію, а не повне вилікування хвороби, тому що для більшості людей утримувати ці досягнення впродовж багатьох років не вдається, і рівень цукру знов підвищується.

А якщо вживати менше вуглеводів при діабеті 2-го типу, стане краще?

Коротко. Поки невідомо.

Наразі не існує даних, які б могли вказати на користь низьковуглеводної дієти при цукровому діабеті 2-го типу. Відомо, що вона не поступається в ефективності низькожировій дієті в плані зниження ваги тіла та досягнення цільового рівня глюкози в крові, а кетогенна дієта (дієта, при якій в день можна споживати не більше 50 грам вуглеводів) навіть демонструє перевагу у короткочасних дослідженнях.

Тим не менше, питання з довготривалими ефектами й, головне, безпекою низьковуглеводних дієт стоїть доволі гостро. Завжди варто пам’ятати про те, що головне – це не зниження індексу маси тіла й рівня цукру в крові, а продовження життя та зберігання здоров’я. З цієї позиції насторожує те, що довготривале й суттєве обмеження вуглеводів в харчуванні може бути асоційоване з підвищенням серцево-судинної, онкологічної та загальної смертності.

В будь-якому випадку відомо, що не можна рекомендувати низьковуглеводний раціон вагітним жінкам з діабетом, людям з високим ризиком гіпоглікемії (занадто низьким рівнем глюкози в крові), пацієнтам з ураженням нирок та пацієнтам старше 70 років.

Але зміна раціону все ж використовується в якості немедикаментозної терапії цукрового діабету 2-го типу. Тому зараз практикується гнучкий підхід. Це означає, що немає універсальних дієтичних рекомендацій, зокрема по відсотковому співвідношенні білків, жирів та вуглеводів, для усіх людей з діабетом. Лікарі орієнтуються на мету лікування, зокрема на зниження ваги тіла, супутні захворювання й стани, харчові та культурні особливості пацієнта, а також його вподобання.

Існують типи так званого здорового раціону, які довели свою ефективність в плані зниження ризиків для людей з діабетом. Це середземноморська дієта, раціон DASH (Dietary Approaches to Stop Hypertension – Дієтичні підходи для боротьби з гіпертензією), в якому переважає рослинна їжа. При супутньому ожирінні (а так частіше за все і буває) важливо обмежити розміри порцій та використовувати принципи здорового харчування з обмеженням швидких вуглеводів, фаст-фудів та трансжирів.

Що таке інсулінорезистентність? Чому нею так лякають?

Коротко. Це зниження чутливості тканин до інсуліну, й це небезпечно.

Інсулін – це гормон, який допомагає глюкозі (простіше кажучи – цукру) потрапити із крові в клітини. Таким чином знижується рівень цукру в крові. При інсулінорезистентності тканини не сприймають інсулін так добре, як раніше. В результаті для утилізації тієї ж кількості цукру потрібно вже більше інсуліну. Якщо підшлункова залоза не може виробити таку кількість інсуліну, рівень глюкози підвищується. Це один із механізмів розвитку цукрового діабету 2-го типу.

В більшості випадків інсулінорезистентність розвивається у зв’язку з ожирінням за центральним типом, коли жир накопичується в області талії. Також розвивається метаболічний синдром (ожиріння в області талії, порушення обміну холестерину та глюкози, підвищення артеріального тиску), який серйозно збільшує ризик розвитку серцево-судинних захворювань. Саме тому інсулінорезистентністю так лякають.

Можна займатися її профілактикою – підтримувати нормальну вагу тіла та фізичну активність, відмовитися від паління. Способи лікування інсулінорезистентності – схуднути, регулярно займатися фізичними вправами, нормалізувати рівень холестерину, глюкози та артеріального тиску.

Чи можна завагітніти та виносити здорову дитину, якщо в мами є ожиріння?  

Коротко. Можна, хоча це буде непросто.

Звичайно, благополучна вагітність можлива, але завагітніти при ожирінні складніше, зокрема знижується ефективність екстракорпорального запліднення. Ризики ускладнень вагітності у жінок з ожирінням вищі як для матері, так і для плоду – чим важче ожиріння, тим вищі ризики.

При ожирінні частіше розвивається гестаційний діабет, підвищується тиск, уражаються нирки у матері (іноді це є причиною дострокових пологів для зберігання здоров’я та життя матері) та вище ризик мертвонародження.

Якщо всі дідусі та бабусі мали надлишкову вагу, а батьки ретельно слідкують за ІМТ, яка вірогідність, що у дитини будуть проблеми з вагою?

Коротко. Це залежить від багатьох факторів.

Якщо у батьків є схильність до надлишкової ваги (тобто їм потрібно щось робити, щоб підтримувати нормальну масу тіла), то у дитини є вірогідна генетична схильність до надлишкового накопичення жирової тканини. Однак на формування ожиріння у дитини також впливають сімейні харчові звички, способи проведення вільного часу та відношення до свого здоров’я.

Які аналізи варто зробити, щоб точно виявити причини ожиріння?

Коротко. Це вирішує лікар, але зазвичай багато досліджень не потрібно.

На жаль, у ожиріння немає однієї причини – це багатофакторний стан. На його розвиток впливають:

  • генетична схильність;
  • особливості обміну речовин, які починають формуватися ще під час внутрішньоутробного розвитку плода;
  • соціально-економічні фактори та мікросередовище: доступність якісних продуктів, харчові звички в сім’ї, режим роботи та відпочинку, фізична активність, тривалість та якість сну;
  • захворювання ендокринної системи (наприклад, гіпотиреоз або синдром Кушинга);
  • прийом деяких ліків (але не оральних контрацептивів, на відміну від розповсюдженої думки);
  • інші захворювання (наприклад, супутні розлади харчової поведінки, депресивні та тривожні розлади, інші розлади емоцій та настрою).

Перелік досліджень, які рекомендуються пацієнту з ожирінням згідно міжнародним клінічним рекомендаціям, не такий вже й великий. Вони допоможуть виявити захворювання, які можуть бути причиною надлишкової ваги, й захворювання, які можуть бути супутні цьому стану. Зазвичай рекомендують дослідити:

  • рівень глюкози в крові натщесерце, що допоможе виявити цукровий діабет 2-го типу;
  • ліпідний профіль (загальний холестерин, тригліцериди, ліпопротеїди високої щільності, ліпопротеїди низької щільності) для виключення дисліпідемії (стан, при якому підвищений рівень холестерину і/або тригліцеридів або знижений рівень ліпопротеїдів високої щільності);
  • печінкові ферменти для виключення неалкогольної жирової хвороби печінки;
  • тиреотропний гормон для оцінки функціонування щитоподібної залози;
  • сечову кислоту, оскільки її рівень підвищується при ожирінні, що збільшує ризик розвитку сечокам’яної хвороби та подагри.

Лікар може призначити додаткові дослідження, якщо його щось насторожить у конкретного пацієнта. Наприклад, деяким пацієнтам проводять спеціальні проби для визначення рівня кортизолу, щоб виключити синдром Кушинга.

Багато аналізів, які популярні в останній час, при ожирінні робити не треба – вони ніяк не впливають на лікування. Також немає потреби досліджувати рівень інсуліну, лептину та ґреліну. Без необхідності не потрібно проводити біоімпедансометрію (визначення складу тіла людини через вимірювання електричного опору в тканинах – вона вкрай рідко показана): правильного вимірювання обхвату талії достатньо для діагностики абдомінального ожиріння.

Генетичне тестування не входить до рекомендацій з дослідження ожиріння. На думку деяких комерційних організацій цей тест є ефективним, але він не допоможе персоналізувати дієту або фізичні навантаження. За допомогою результатів генетичного тесту ви отримаєте стандартні рекомендації здорового раціону з незначними варіаціями. Аналіз на харчову непереносимість з IgG4 – псевдодіагностика: це дуже дорогий метод дізнатися, що ви їсте. Він не може й не повинен використовуватися для складання індивідуального плану харчування.

До якого лікаря звернутися, щоб пришвидшити метаболізм? 

Коротко. Ні до якого.

Такого лікаря не існує. Таке можуть запропонувати виключно шахраї. Ефективних та безпечних засобів для прискорення основного метаболізму (та кількість енергії, яку людина витрачає в спокої на роботу внутрішніх органів) немає. Ми не можемо керувати тим, що відбувається в наших клітинах, однак ми здатні слідкувати за власною харчовою поведінкою та впливати на енергетичний баланс шляхом фізичної активності. Щоденні тренування збільшать кількість метаболічно активних тканин – м’язів. Енергетичні витрати при цьому зростуть, тому що навіть у спокої на обслуговування м’язів витрачається більше енергії, ніж на жирову тканину.

Реклама продуктів, які пришвидшують обмін речовин, ґрунтується на сумнівних дослідах, погано проведених та проплачених виробниками біологічно активних добавок (БАДів). «Жироспалювачі» – це взагалі абсурдна концепція, тому що немає магічного способу ввести в організм речовину, яка б була здатна розщепити жири виключно в жировій тканині. Крім того, у БАДів для прискорення метаболізму та схуднення зареєстровані важкі побічні ефекти, які пов’язані з ураженням печінки. Біологічно активні добавки можуть містити сильні проносні та сечогінні, а також рецептурні препарати для лікування ожиріння, які призначаються згідно суворих показань та приймаються під наглядом лікаря. З січня 2004 року по грудень 2012 року американське Управління продовольства і медикаментів (FDA) відкликало 237 харчових добавок, оскільки їх використання або вплив могли призвести до серйозних несприятливих наслідків для здоров’я. З всіх цих продуктів 27% складали добавки для схуднення.

Існують інші речовини (кофеїн, капсаїцин, карнітин й інші), які здатні вплинути на окисленні жирів та трохи збільшити тепловіддачу. Але ефект від їх використання навіть у високих дозах буде незначним. Докази, які б підтверджували ефективність біологічно активних добавок для схуднення й стимуляції втрати ваги, непереконливі.

В світі використовується вкрай обмежений перелік лікарських засобів, які досліджені та схвалені для медикаментозного лікування ожиріння. Вони використовуються по призначенню та під наглядом лікаря на додаток до дієти й фізичної активності.

Як схуднути?

Коротко. Ставити перед собою реальну та правдоподібну мету й працювати зі спеціалістами.

Мова йде про постановку самої мети. Є ідея – важливо схуднути, й чим скоріше та сильніше, тим краще, а далі все буде чудово. Насправді важливе не саме схуднення, а те, протягом якого часу досягнута вага буде зберігатись. А максимальна втрата ваги впродовж короткого часу не призведе до ефективного лікування.

Для початку потрібно визначитись, чи є медичні показання до схуднення. В нашому суспільстві існують спотворені уявлення про те, як повинна виглядати жінка  (в останній час це стосується й чоловіків). Іноді худнути намагаються мами, що годують груддю, тому що партнер незадоволений виглядом жіночого тіла після пологів. Однак самостійне зниження ваги без будь-яких медичних показань тільки через те, що людина собі не подобається, – це перший крок в бік розладів харчової поведінки.

Для тих, кому показане схуднення, мінус 5–10% від ваги тіла буде вдосталь, щоб значно покращити стан здоров’я. Тобто немає необхідності нашвидкуруч досягати нормальних показників індексу маси тіла або нормальної окружності талії. Наразі вважається, що в лікуванні ожиріння важлива його дестигматизація (розвіювання соціальних стереотипів та ярликів щодо людей з надлишковою вагою), підвищення самооцінки й якості життя пацієнтів, робота з образом тіла.

Адекватна швидкість зниження ваги тіла по медичним показанням – це приблизно 0.5–1 кг за тиждень. Однак стає більш очевидним, що мета зниження ваги для кожного пацієнта повинна бути індивідуальною й не може бути обґрунтована на стандартних нормах ваги та зросту в односторонньому порядку.

В рекомендаціях по лікуванню ожиріння немає магічних швидких засобів зниження ваги тіла. Якщо б вони існували, всі б вже давно досягли бажаної ваги. Коли людина починає стрімко худнути за допомогою голодування або суворих дієт, обмін речовин пристосовується, його швидкість уповільнюється: так організм чинить опір зменшенню ваги й при першій можливості легко поверне втрачені кілограми. Іншими словами, під час голодування й на дієті організм вмикає режим економії та краще користується їжею, що надходить. Тобто людина відчуває себе більш голодною та менш насиченою, тому більше їсть. Через дефіцит енергії людина не хоче рухатись: організм дійсно пручається втраті ваги.

Згодом виявилось, що притримуватися правила «менше їсти й більше рухатися» недостатньо. Сучасний підхід до зниження ваги тіла повинен бути комплексним. Він полягає в тому, щоб:

  • змінити харчування, харчову поведінку й фізичну активність;
  • навчитися відчувати голод та насичення;
  • зменшити рівень стресу;
  • вилікувати або тримати під контролем розлад харчової поведінки, тривожний розлад або депресію (для цього, зокрема, використовується когнітивно-поведінкова терапія);
  • організувати соціальну підтримку;
  • використовувати лікарські засоби по призначенню та під наглядом лікаря.

Якщо у людини важке й коморбідне (коморбідність – це захворювання або стани, які виникли у людини на фоні іншої хвороби) ожиріння, то найефективніший метод лікування – баріатрична хірургія – операція, в результаті якої зменшується об’єм шлунка.

Чи можна привчати до дієти дітей?

Коротко. Не варто, але в будь-якому випадку потрібно слідкувати за харчуванням.

Лікарі не люблять вираз «посадити на дієту»: він означає щось жорстоке й неприємне, але тимчасове. Замість «садити на дієту» краще казати про зміну харчування й формування здорових харчових звичок. Успіх заходу залежить його довготривалості. Звичайно, що раціон дитини з ожирінням потрібно переглянути.

Головні дії – це зміна харчування в бік збалансованого та обмеженого по калоріям раціону (достатня кількість овочів та фруктів, цільнозернових продуктів, морської риби, бобових, горіхів, несолодких молочних продуктів, значне обмеження вживання солодощів, солодких напоїв, фаст-фуду й здобної випічки), а також підвищення рівня фізичної активності. Потрібно обмежувати час проведення за комп’ютером, телевізором і телефоном (та не дозволяти дитині їсти під час перегляду фільмів і відео), обмежити розмір порцій та заохочувати активні ігри й прогулянки.

При цьому всьому потрібно починати з себе. Якщо батьки щовечора їдять чіпси та п’ють колу, сидячи перед телевізором, то немає сенсу вимагати від дитини «правильно харчуватися». Не потрібно тиснути на дитину, не висміюйте й не осуджуйте її, уникайте критики зовнішності. Іноді для зміни харчової поведінки та способу життя родини потрібен психолог: змінити свої звички іноді буває важко. При вираженому ожирінні у підлітків іноді використовують медикаментозне лікування й навіть методи баріатричної хірургії. 

Незначний набір маси тіла в підлітковому віці може бути варіантом норми, але вихід за межі нормальних показників індексу маси тіла завжди потребує уваги.

Чи можна схуднути без фізичної активності?

Коротко. Так, але все ж таки краще тренуватися.

В більшості досліджень фізичні навантаження лиш незначно збільшують втрату ваги. Причини невідомі, але можливо це пов’язано з тим, що достатньо інтенсивно тренуватися вкрай важко. Крім того, у пацієнтів з регулярним фізичним навантаженням збільшується м’язова маса, об’єм плазми та запаси глікогену, тобто загальна вага не так вже й зменшується.

Але в той же час фізична активність при загальному скороченні сидячого способу життя входить до всіх рекомендацій з лікування ожиріння. Вважається, що вона важлива для профілактики збільшення ваги тіла й на етапі підтримання стабільної маси після її зниження (тобто це рекомендація на все життя).

Незалежно від ваги, адекватні фізичні навантаження – завжди важлива річ для здоров’я.

Щоб займатися регулярно, потрібно вибрати спорт до вподоби. Частина людей може потребувати щоденного (60–90 хвилин на день) фізичного навантаження, щось на кшталт швидкої ходьби, щоб запобігти набору маси або взагалі уникнути відновлення ваги після її зменшення.

Здається, що я недостатньо важу. Чи потрібно мені набирати вагу?

Коротко. Якщо через це виникають проблеми, то потрібно.

Дефіцит ваги у дорослої людини діагностується, коли ІМТ нижче 18.5. При цьому людина з недостатньою масою тіла може бути фізично здоровою, а більш менша вага зумовлена спадковістю та помірним апетитом. Якщо дефіцит ваги супроводжується анемією, випадінням волосся, нерегулярними менструаціями або їх відсутністю, загальним поганим самопочуттям, втратою апетиту, поганим або нерегулярним харчуванням; якщо ви схудли через хронічне захворювання (іноді тому, що різко обмежили набір продуктів в надії, що це допоможе вилікуватися), то варто звернутися за консультацією до терапевта або дієтолога.

Якщо людина втратила більше 5% маси тіла, не прикладаючи до цього зусиль, їй краще звернутися до лікаря: це може бути симптомом багатьох захворювань. 

 

Рейтинг:
0 з 5 на основі 0 оцінок

Інші статті на тему:


Коментар

Норми росту та ваги у жінок встановлені. Але на мою думку, важливіше як ти себе почуваєшь у своєму тілі.
Лідія
7 місяців тому
Ідеальна вага жінки така коли ії може носити на руках ії чоловік))
Олена
7 місяців тому
Калькулятор ідеальної ваги є в інтернеті.
Степан
7 місяців тому
Запис на прийом
Додані послуги
При оплаті на сайті: 0 грн.
При оплаті в мед. центрі: 0 грн.
Служба контролю якості