• Головна
  • Лікування вагінального дисбактеріозу

Лікування вагінального дисбактеріозу

Здоров'я жіночої статевої системи багато в чому залежить від нормальної мікрофлори піхви. Нормою вважається певне кількісне і якісне співвідношення мікроорганізмів: близько 95% становлять лактобактерії, приблизно 4% біфідобактерії, і менше 1% - умовно-патогенні грибки роду Кандида, уреаплазма, інші бактерії.

Якщо це співвідношення дотримується, жінка не відчуває ніяких проблем з інтимним здоров'ям. Але під час порушення балансу мікрофлори розвивається так званий дисбактеріоз піхви або дисбіоз.

Лактобацили виробляють ряд антимікробних речовин, які ефективно усувають патогени, що потрапляють у статеві органи з навколишнього середовища. Також вони пригнічують ріст умовно-патогенних грибків і бактерій, перешкоджаючи розвитку таких захворювань, як гарднерельоз, уреаплазмоз, вагінальний кандидоз і інших.

Нормальна мікрофлора підтримується імунною системою: вона не атакує лактобактерії та сприяє їхньому відновленню при незначних порушеннях. Також на стан вагінального мікробіоценозу впливає гормональний фон жінки: протягом місячного циклу кількісне співвідношення мікроорганізмів може змінюватися. Але сильних відхилень бути не повинно: різке падіння числа лактобацил провокує швидкий ріст умовно-патогенної мікрофлори, баланс порушується, і жінка стикається з першими проявами вагінального дисбактеріозу.

Що таке дисбактеріоз піхви?

Дисбактеріоз піхви – розповсюджена гінекологічна проблема, при якій порушується природній баланс нормальної й умовно-патогенної мікрофлори. У результаті починають активно розмножуватися хвороботворні мікроорганізми, що призводить до розвитку небезпечних інфекцій: від вагінального кандидозу до ендометріозу.

Незважаючи на серйозні наслідки, перші симптоми дисбіозу легко пропустити. Для ранньої діагностики рекомендується регулярно проходити планові гінекологічні огляди. Особливу увагу на стан жіночого здоров'я необхідно звернути в періоди різких гормональних змін, тому що вони часто провокують дисбактеріоз піхви.

До них відносяться:

  • статеве дозрівання;
  • вагітність;
  • клімактеричний період.

Дисбіоз може розвинутися у дівчини в будь-якому віці, незалежно від того, чи живе вона статевим життям. Щоб захворювання не перейшло в небезпечну стадію, слід записатися на прийом до гінеколога при перших ознаках дисбактеріозу.

Причини дисбактеріозу піхви

Мікрофлора піхви чутлива як до зовнішніх, так і внутрішніх впливів, і спровокувати дисбіоз може безліч причин. До внутрішніх причин відносяться:

  • зміна гормонального фону, викликана вагітністю, клімактеричним періодом, що наближається, прийманням оральних контрацептивів, гінекологічним лікуванням і іншими факторами;
  • ендокринні порушення на тлі хронічних захворювань, наприклад, цукрового діабету;
  • курс лікування антибіотиками без наступного приймання пробіотиків;
  • безконтрольне приймання медикаментів;
  • перенесені травми або операції;
  • гінекологічні захворювання;
  • уроджені аномалії сечостатевої системи;
  • хвороби шлунково-кишкового тракту;
  • загальне переохолодження організму;
  • авітаміноз.

Серед зовнішніх факторів, що провокують вагінальний дисбактеріоз, гінекологи виділяють:

  • недотримання правил інтимної гігієни під час менструації;
  • сильні фізичні й інтелектуальні навантаження;
  • психоемоційна перенапруга;
  • несприятлива екологічна обстановка (погане міське середовище, робота на виробництві);
  • незбалансоване харчування: надмірне вживання жирної, копченої, солоної їжі, борошняних виробів;
  • паління й зловживання алкоголем;
  • зміна кліматичного поясу.

У групу ризику потрапляють дівчата, які часто змінюють сексуальних партнерів. Але відсутність статевого життя не захищає від дисбіозу: він може розвинутися під впливом інших факторів.

Ознаки й симптоми дисбактеріозу піхви

Дисбактеріоз піхви викликає наступні симптоми:

  • збільшення кількості виділень із піхви;
  • зміна кольору піхвових виділень: вони стають мутними, білувато-жовтими;
  • поява неприємного запаху від білей.

Інших симптомів у дисбіозу в початковій стадії немає, тому багато жінок не звертають на нього увагу, вважаючи збільшення виділень природнім наслідком зміни гормонального фону в ході менструального циклу.

Але на тлі дисбактеріозу швидко розвиваються умовно-патогенні мікроорганізми, що призводить до нової симптоматики:

  • подразнення зовнішніх статевих органів: статеві губи червоніють і набрякають, стають чутливими до дотиків;
  • свербіж і печіння в області піхви: неприємні відчуття підсилюються під час гігієнічних процедур;
  • різь в уретрі під час сечовипускання: часте запалення впливає не лише на зовнішні статеві органи, але й сечостатеву систему;
  • виділення набувають бурого відтінку, можуть стати пінистими й сморідними;
  • погіршення загального самопочуття: зниження працездатності, млявість, хронічна утома;
  • біль і незначні кров'янисті виділення під час або після сексу.

Ці симптоми вказують на розвиток захворювань, що супроводжують дисбактеріоз. Запалюється слизова оболонка піхви, потім – шийки матки, матки, придатків.

Серед ускладнень дисбіозу, що найчастіше зустрічаються:

  • кандидоз. Грибкова інфекція, що викликана грибком Candida. Патоген присутній у нормальній мікрофлорі в незначній кількості, але при її пригніченні починає активно розвиватися, викликаючи неприємні симптоми – сильний свербіж, поява «творожистих» білих виділень;
  • гарднерельоз. захворювання, що найчастіше зустрічається на тлі дисбактеріозу, викликане швидким ростом умовно-патогенних бактерій гарднерел. Пацієнтка скаржиться на болісність або свербіж у статевих губах, піхвові виділення стають рясними або, навпаки, мізерними зі специфічним «рибним» запахом;
  • трихомоніаз. Інфекція розвивається внаслідок дисбіозу, якщо дівчина є носієм трихомоніад – одноклітинного мікроорганізму, що вражає слизову оболонку сечостатевої системи. Основні симптоми хвороби – рясні пінисті виділення, набряк і почервоніння зовнішніх статевих органів. Якщо запалення впливає на сечовивідний канал, до клінічної картини додається різь під час сечовипускання;
  • вульвіт – запалення зовнішніх статевих органів, що викликає сильний біль у зовнішніх статевих органах. Різь підсилюється під час дотику, ходьби, фізичних навантажень. Подразнення слизової може поширитися на піхву, у такому випадку гінеколог діагностує вульвовагініт.

Головна небезпека піхвового дисбактеріозу полягає в тому, що в сечостатевій системі створюються сприятливі умови для розвитку різних патогенів. Ускладнення залежать від того, які умовно-патогенні мікроорганізми (кандида, трихомонада, гарднерела або інші) переважали в мікробіоценозі піхви, а також від сили імунітету.

Досить часто дисбактеріоз стає причиною запалення слизової оболонки матки, може спровокувати ендометріоз, ускладнити зачаття й нормальний перебіг вагітності. Також дисбіоз призводить до зараження уретри й сечового міхура, викликає уретрит, цистит, інші інфекції сечовивідної системи. Тому відновлення нормальної мікрофлори піхви є важливою умовою інтимного здоров'я жінки.

Оскільки перші симптоми дисбактеріозу слабко виражені й не завдають дівчатам дискомфорту, вчасно виявити порушення найпростіше на планових гінекологічних оглядах. Якщо ж жінку турбує зміна кількості піхвових виділень (занадто рясні або мізерні), з'явився свербіж або подразнення в зовнішніх статевих органах, необхідно якомога швидше записатися на прийом до гінеколога.

Чим лікувати дисбактеріоз піхви?

Для діагностики дисбактеріозу піхви гінеколог може призначити наступні тести й дослідження:

  • мазок на флору – являє собою мікроскопічне дослідження, що дозволяє виявити якісний і кількісний склад мікрофлори й виявити дисбіоз. Зішкріб береться під час гінекологічного огляду піхви й шийки матки, процедура безболісна, не вимагає використання анестетиків або спеціальної підготовки;
  • полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) – лабораторний аналіз, що дозволяє виявити ДНК патогенів у досліджуваному зразку. Звичайно застосовується для виключення захворювань, що передаються статевим шляхом: пацієнтки з дисбактеріозом перебувають у групі підвищеного ризику зараження ЗПСШ;
  • експрес-тест на pН-середовище піхви. Один з найшвидших методів виявлення дисбактеріозу, що дозволяє гінекологові судити про стан мікрофлори вже після першого огляду пацієнтки. У випадку, якщо кількість лактобацил недостатня, pН змінюється.

Також до розповсюджених у гінекології методів діагностики відноситься УЗД, відеокольпоскопія. Лікар може призначити їх, якщо вважає, що дисбіоз спровокований порушенням кровообігу в малому тазі, аномаліями розвитку статевих органів. Після одержання результатів, гінеколог розробляє схему лікування.

Лікування дисбактеріозу піхви спрямоване одночасно на придушення патогенної мікрофлори, збільшення кількості лактобактерій, відновлення місцевого імунітету, відповідального за регуляцію мікроорганізмів.

Для цього використовуються:

  • місцеві антисептичні препарати. Сучасна гінекологія відмовляється від застосування антибіотиків для придушення патогенної мікрофлори (крім виняткових випадків, коли на тлі дисбактеріозу розвинулися небезпечні й важкі мікробні інфекції). Замість них призначаються місцеві антисептичні препарати, що не шкодять нормальній флорі. Така терапія найбільш поблажлива, підходить для вагітних жінок та матерів, що годують, дозволяє одержати швидкий і виражений результат;
  • пробіотики – засоби, що містять у собі живі лактобактерії або продукти їх життєдіяльності. Лікарські препарати цієї групи дозволяють відновити нормальну мікрофлору. Але їх приймання не дасть результату, якщо попередньо не придушити патогени. Тому лікування дисбіозу має бути комплексним, розроблятися гінекологом залежно від індивідуальних особливостей організму пацієнтки, її віку, гормонального статусу, причин, що викликали дисбактеріоз;
  • імуномодулятори. Лікар підбирає препарати, що підвищують місцеву імунну відповідь. Найчастіше дисбактеріоз пов'язаний зі зниженням природнього захисту репродуктивної системи. Якщо вона не буде відновлена, дисбактеріоз повернеться відразу, після скасування антисептиків і пробіотиків. Для ефективної терапії необхідна імунокорекція.

Завершальним етапом стає розробка індивідуальних рекомендацій, що дозволяють жінці підтримувати інтимне здоров'я. За необхідності гінеколог допомагає підібрати індивідуальні засоби гігієни для підтримки нормальної pH піхви. Звичайне лікування триває не більше трьох тижнів, якщо дисбіоз не призвів до серйозніших гінекологічних проблем.

Лікування дисбактеріозу піхви народними засобами

Частина дівчат помилково вважають дисбактеріоз піхви безпечним захворюванням, яке можна самостійно скорегувати народними засобами.

Найпоширеніші «рецепти»:

  • спринцювання антисептичними засобами;
  • вживання великої кількості кисломолочної продукції;
  • регулярні підмивання з використанням різних засобів для інтимної гігієни.

Але ці методи не приводять до необхідного результату, більше того, у багатьох випадках спринцювання погіршує ситуацію. Частішання гігієнічних процедур пригнічує не лише патогенну, але й нормальну мікрофлору, підвищує ризик зараження небезпечними сечостатевими інфекціями. Також це підсилює симптоми дисбіозу: спринцювання додатково подразнює слизову оболонку зовнішніх статевих органів, порушує секрецію слизу. У результаті дівчина відчуває біль і дискомфорт, а умовно-патогенні мікроорганізми розмножуються в прискорених темпах.

Не дає необхідного результату й включення в дієту кисломолочної продукції. Незважаючи на те, що в ній міститься незначний відсоток лактобацил, вони здатні прижитися тільки після того, як буде подавлена патогенна флора. Доти відновити нормальну мікрофлору не вдасться.

Ефективне лікування дисбактеріозу піхви можливе тільки під контролем кваліфікованого гінеколога. Терапія повинна бути комплексною й розробленою з урахуванням індивідуальних особливостей організму пацієнтки.

Після одужання для попередження рецидивів необхідна профілактика:

  • дотримуйтеся правил інтимної гігієни, але не зловживайте спринцюваннями (якщо до цього немає лікарських показань) і знезаражуючими засобами. Антисептичні розчини порушують pH, пригнічують мікрофлору й створюють ризик повторного розвитку дисбактеріозу;
  • під час менструації регулярно міняйте тампони або гігієнічні прокладки. Оптимальна частота заміни гігієнічних засобів – не рідше одного разу кожні 2-4 години. Кров слугує поживним середовищем для розвитку бактерій, які можуть спровокувати інфекцію;
  • обирайте вільну білизну з натуральних тканин. Тісна синтетична білизна заважає природньому диханню шкіри, подразнює слизову оболонку зовнішніх статевих органів;
  • збалансуйте дієту: зменште вживання жирної, копченої їжі, додайте в раціон більше зелені, фруктів, кисломолочної продукції. Також важливо не зловживати алкоголем і кавою;
  • уникайте психоемоційних перевантажень, повноцінно відпочивайте;
  • під час дальніх поїздок (зі зміною кліматичних поясів) підтримайте свій імунітет за допомогою полівітамінних комплексів, імуномодуляторів (препарат повинен бути призначений вашим гінекологом).

Важливим профілактичним заходом, що дозволяє зберегти жіноче здоров'я, є регулярне планове відвідування лікаря-гінеколога. Рекомендований період, якщо немає ніяких скарг, раз на півроку.

За матерiалами onclinic.ua.

Коментар

Запис на прийом
Запишіться на прийом прямо зараз!
Служба контролю якості